МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І ЛІТЕРАТУРИ

В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

У 2015 - 2016 НАВЧАЛЬНОМУ РОЦІ

Складання календарно-тематичних планів

При складанні календарно-тематичних планів радимо користуватися листом МОН України № 1/9-630 від 05.12.14 року «Про неухильне дотримання принципів гарантування свободи педагогічної діяльності вчителя», в якому, зокрема, наголошується: "Календарне та поурочне планування здійснюється вчителем у довільній формі, у тому числі з використанням друкованих чи електронних джерел тощо. Формат, обсяг, структура, зміст та оформлення календарних планів та поурочних планів-конспектів є індивідуальною справою вчителя. Встановлення універсальних у межах навчального закладу, міста, району чи області стандартів таких документів є неприпустимим. Строки їхнього зберігання вчителем також законодавчо не встановлені, а відтак вчитель самостійно приймає про це рішення".

Одночасно наголошуємо, що календарно-тематичний план учитель розробляє на кожен клас відповідно до навчальної програми і подає на погодження адміністратору закладу, який веде даний предмет.

У календарно-тематичному плані слід зазначити назву предмета, клас і програму, за якою він складений. Зміст плану навчального курсу має відповідати змісту програ­ми, за якою організовано навчання.

Якщо вчитель користується друкованими планами, взятими, наприклад, із мережі Інтернет, їх обов’язково слід узгодити з навчальною програмою, особливо види усних та письмових робіт, кількість яких, як засвідчує практика, не завжди в таких планах відповідає нормам.

Хибують навчально-тематичні плани і формулюваннями тем уроків. Акцентуємо увагу,  що темами уроків української мови є матеріал програми, наприклад: «Написання складних прикметників». Щодо уроків української літератури, такої відповідності немає, хіба що це стосується життєпису митця («Григір Тютюнник, коротко про письменника», «Євген Гуцало, основні відомості про письменника», «Життя і творчість Григорія Сковороди»), загальних тем («Еміграційна література (огляд)»). Програма містить анотації до художніх творів, які аж ніяк не є темами уроків. Тому вчитель, формулюючи тему уроку літератури, має керуватися наступними критеріями:

а) тема – це чітке, стисле і зрозуміле формулювання головної думки твору (якщо на вивчення твору відводиться 1 год.), наприклад: «Викриття конформізму значної частини української еліти і заклик працювати  задля кращого майбутнього рідного народу в поемі Т.Шевченка «І мертвим, і живим…»);

б) для творів, які вивчаються на кількох заняттях, теми уроків формулюються залежно від обраного шляху аналізу – сюжетного («Соціальне та психологічне вмотивування бунтарства» (за І частиною роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»), пообразного («Образи Омелька та Марусі Кайдашів») чи проблемно-тематичного («Проблема людського щастя у драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»).

Недоцільним є формулювання, коли тема уроку літератури збігається з назвою твору (В. Симоненко, «Лебеді материнства»). Тема уроку має акцентувати увагу на головному, зацікавлювати, спонукати до роботи. Це стосується й уроків позакласного читання та літератури рідного краю. Принагідно зауважимо, що для класного журналу та календарно-тематичного плану тема формулюється в офіційно-діловому стилі, оскільки це документи («Життя і творчість І. С. Нечуя-Левицького»), а в учнівський зошит і на дошку може записуватися і в художньо-публіцистичному(«Всеобіймаюче око України»).

При формулюванні тем уроків розвитку мовлення зазначаємо вид роботи (усна чи письмова), тип мовлення, стиль, назву. Наприклад: «Усний твір-роздум у публіцистичному стилі «Краса любові – найвища на землі краса»).

Календарно-тематичний план рекомендується розробити на весь навчальний рік, а потім уточнити на кожен семестр. Як правило, перший семестр триває 16 тижнів, а другий – 19. Тому програмові години плануємо рівномірно: половина матеріалу вивчається у І семестрі, інша половина – в ІІ (за умови парної кількості тем, блоків). Якщо ж така кількість непарна, більше матеріалу відводимо на ІІ семестр. Пропорційно до визначених тем розподіляються години для проведення уроків розвитку мовлення, позакласного читання, літератури рідного краю.

Основною одиницею оцінювання є навчальна тема, обсяг якої визначається залежно від кількості контрольних робіт мовної/літературної змістової лінії в конкретному класі. При цьому теми, розраховані на значну кількість навчальних годин (наприклад, «Іменник», «Нова українська література»), при плануванні розподіляються на підтеми.

Контрольні роботи для перевірки мовних (літературних) знань та вмінь не рекомендується планувати на останні уроки семестру.

Використання тестових технологій

у процесі вивчення української мови та літератури

Одним із важливих напрямів методичного супроводу навчально-виховного процесу в школі є допомога вчителю в розробці та впровадженні якісно нових підходів до оцінювання навчальних досягнень школярів. У цьому контексті особливе місце посідають тестові технології. Сьогодні не кожен учитель спроможний розробити якісний тест для перевірки певної теми, оскільки це потребує спеціальних знань. З огляду на це пропонуємо скористатися такими порадами.

Тест досягнень – це не довільний набір вправ, а чітка система завдань специфічної форми, визначеного змісту, зростаючої складності, яка дозволяє якісно виміряти рівень знань, умінь, навичок. Тести повинні допомагати в навчанні, не лише зорієнтувати в рівні досягнень, а й виявити труднощі, прогалини, проаналізувати і скоригувати результати.

У шкільній практиці з-посеред багатьох видів (настановчі, діагностичні, навчальні та ін.) найчастіше використовуються підсумкові тести, метою яких є виявлення рівня навченості.

Щоб тест у цілому й окремі його завдання були якісними, радимо користуватися збірниками тестових завдань, схваленими Міністерством освіти та науки України. Якщо ж учитель самостійно розробляє завдання, він має дотримуватися певних вимог. Головними з них є відповідність тестових завдань меті навчання, валідність (відповідність змісту вивченого матеріалу та рівню навченості: завдання певного рівня, наприклад, другого, виконуються за допомогою тільки другого рівня знань і не можуть бути вирішені першим рівнем), варіантність (розробка кількох варіантів завдань), простота (постановка простих однозначних питань), однозначність (дотримання еталону послідовності та об’єму тесту: матеріал вважається засвоєним, якщо учень виконав 70% завдань), визначеність (розуміння, які знання, вміння й навички треба показати).

Освоєння кожної нової форми тестових завдань слід починати з детального ознайомлення учнів з інструкцією щодо їх виконання. При цьому потрібно пояснити правила виконання завдань кожного рівня, умови оформлення записів. Важливим для вчителя є дотримання головної вимоги: просування школярів в освоєнні тестових технологій – від простих завдань до складніших.

Учителеві й учням варто пам’ятати, що на виконання завдань із вибором однієї правильної відповіді слід відводити орієнтовно одну хвилину, а кількох правильних відповідей або встановлення відповідності – півтори хвилини.

Важливо привчати учнів виконувати завдання не лише правильно, але й швидко, щоб максимально наблизити їх до умов, у яких випускники працюватимуть під час зовнішнього оцінювання. На цьому етапі слід навчати школярів алгоритмів виконання тестових завдань різних форм, аналізувати результати тестування, виявляти типові помилки й визначати шляхи їх усунення. Доцільно давати учневі конкретні інструкції, як виправити виявлені помилки.

Проектуючи тест, потрібно враховувати, що запропоновані завдання мають бути різноманітними за змістом і формою, що дасть змогу уникнути монотонності та забезпечити постійну й стійку мотивацію учнів до роботи. Не варто обмежуватися тільки завданнями закритої форми, доцільно пропонувати школярам також і відкриті завдання, в яких вони самостійно мають записати повну відповідь на запитання.

Учитель повинен пам’ятати, що завдання треба формулювати переважно у формі стверджувального речення, воно має бути максимально коротким, точним і однозначним, а варіанти відповідей доступними для розуміння школярами. Не рекомендується вказувати після використаного в тесті речення прізвище його автора, щоб не переобтяжувати завдання зайвою інформацією і не відволікати від головного.

Використання мультимедійних технологій

для оцінювання навчальних досягнень школярів та підготовки до ЗНО

Активніше використовувати в навчальному процесі сучасні мультимедійні технології для оцінювання навчальних досягнень школярів та підвищення якості підготовки до ЗНО. Ефективними в цьому плані є комп’ютерні програми для тестової перевірки знань, умінь та навичок із завданнями різних форматів: одна правильна відповідь із чотирьох запропонованих, множинний вибір, установлення відповідності. Застосування такого тесту з метою контролю, повторення вивченого матеріалу чи в процесі підготовки до ЗНО дозволяє не лише всебічно й глибоко перевірити вивчене, внести відповідні корективи, а й формує вміння працювати в заданому форматі, що особливо потрібне під час ЗНО. Таку програму повинен мати кожен учень старшої школи на персональному комп’ютері. За умови системного підходу, починаючи з 9-го і завершуючи 11-им класом, учні не лише отримають ґрунтовні знання, а й матимуть тести з усіх програмових тем для самопідготовки до ЗНО. Для прикладу подаємо тест з української літератури за творчістю І. С. Нечуя-Левицького (мультимедійну презентацію див. на веб-порталі «Освіта Рівненщини»; програма активується за умови повноекранного зображення – клавіша F5).

Завдання з однією правильною відповіддю

1.   Справжнє ім'я письменника

А. Іван Семенович Нечуй

Б. Іван Семенович Левицький

В. Іван Семенович Нечуй-Левицький

2.   І.С.Нечуй-Левицький в українській літературі є представником

А. Реалізму	В. Романтизму
Б. Класицизму	Г. Сентименталізму

3.   "… повість належить до найкращих оздоб українського письменства", – так оцінив «Кайдашеву сім’ю»

А. Максим Рильський	В. Олександр Білецький
Б. Іван Дзюба	Г. Іван Франко

4.   "Іван Левицький – се великий артист зору, колосальне, всеобіймаюче око України», –  сказав про письменника

А. Іван Франко	В. Михайло Коцюбинський
Б. Панас Мирний	Г. Олександр Білецький

5.    «Кайдашева сім’я» за жанром –

А. Психологічний роман	В. Сатирична повість
Б.Соціально-побутова повість	Г. Народне оповідання

6.   Зображення життя українського села в пореформену добу з усіма його складнощами й суперечностями на прикладі однієї родини – це в «Кайдашевій сім’ї»

А. Фабула	В. Тема
Б. Мотив	Г. Ідея

7.   Головна ідея твору –

А. Засудження індивідуалізму егоїстичних натур і норм народної моралі, які спричиняють  духовну роз’єднаність в родині, її занепад

Б. Висміювання приватновласницьких інтересів Кайдашів, які беруть верх над духовним началом

В. Гнівний осуд соціальних умов, у яких трудяща людина втрачає людську подобу, борючись за шматок хліба

Г. Засудження неповаги дітей до своїх батьків, що призводить до духовного зубожіння

Завдання з кількома правильними відповідями

8.       У творі автор порушує проблеми

А. Добра і зла; любові до природи

Б. Кохання; взаємин батьків і дітей

В. Сімейних стосунків; людської гідності та свободи

Г. Віри в Бога й моралі; миру і війни

9.       Особливістю композиції «Кайдашевої сім’ї» є

А. Чіткий поділ твору на дві завершені частини

Б. Розгортання сюжету за принципом нагнітання епізодів і сцен

В. Наявність екскурсів у минуле

Г. Наявність розлогих описів

10.    Дія у творі відбувається в

А. Пісках	В. Семигорах
Б. Ніжині	Г. Києві

11.    У змалюванні персонажів "Кайдашевої сім'ї" письменник використав

А. Сатиру	В. Іронію
Б. Гумор	Г. Сарказм

Завдання на встановлення відповідності

12.    Установіть відповідність між сюжетними елементами та епізодами твору «Кайдашева сім’я».

Елементи сюжету	Епізоди твору	А Б В Г Ґ 1 2 3 4 5
1. Експозиція	А. Усихання груші
2. Зав’язка	Б. Мелашка на прощі в Києві
3. Розвиток дії	В. Розмова братів Карпа й Лавріна про майбутнє одру­ження
4. Кульмінація	Г. Одруження Карпа
5. Розв’язка	Д. Сварки через мотовило, курку, кухоль, півня, кабана і грушу

13.    Установіть відповідність між персонажами твору та їх описом.

Персонаж	Опис	А Б В Г Ґ Д 1 2 3 4 5 6
1. Омелько Кайдаш	А. "Веселі, сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум'яні губи — все подихало молодою парубочою красою"
2. Маруся Кайдашиха	Б. "Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною"
3. Карпо	В. "Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина"
4. Лаврін	Г. "... широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті"
5. Мотря	Ґ. "Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість у розмові й повага до панів"
6. Мелашка	Д "Загоріле рум'яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем, очима. В лиці, в очах було розлите щось гостре, палке, гаряче, було видно розум із завзяттям і трохи зі злістю"

Тести такого змісту випливають із завдань ЗНО попередніх років, де значна увага приділяється літературним стилям і напрямам, жанрам, персонажам, місцю дії, композиції, засобам образності тощо, на що учні не звертають належної уваги під час вивчення художніх творів на уроках літератури і що швидко забувається.

Проведення екзаменаційного диктанту

 Оскільки державна підсумкова атестація з української мови за курс базової школи у дев’ятому класі традиційно проводиться у формі текстуального диктанту, вчителі мають володіти методикою його проведення. Крім рекомендацій, пропонованих Міністерством освіти і науки України та авторами збірників диктантів,  пропонуємо практичні поради, які допоможуть учителям у проведенні диктанту як форми контролю.

Диктант вимагає від учнів умінь зосередитися, посиленої уваги, відповідного темпу письма, швидкого орієнтування у вивчених правилах і точності відтворення почутого.

Певні вимоги ставляться і до вчителя, дотримання їх сприятиме чіткій організації праці та позитивно позначиться на кінцевому результаті, а саме:

1.   Виголошення тексту повинне бути якісним щодо дикції, інтонації і темпу читання. Слід дотримуватися балансу між темпом письма всього класу і темпом диктування. Ситуація, коли учень не встигає записати почутий текст, не допускається.

2.   Диктант розпочинається не з читання тексту, а з інструктажу.  Наголошується, що:

·     текст буде читатися три рази: перший раз звучить увесь текст для загального ознайомлення,  другий раз – для написання, третій – для перевірки та виправлення можливих помилок;

·     кожне речення також читатиметься тричі: перший раз – для сприйняття, другий раз – частинами для запису,  третій – для перевірки написаного.

3.   Під час виголошення диктанту в класі чути тільки текст; жодного зайвого слова вчитель не промовляє, щоб не порушувати уваги дітей. Попередження допустиме лише тоді, коли треба вказати на новий абзац або речення. Тоді звучать фрази «Наступне речення», «Абзац».

4.   Поділ речення на частини під час читання не може бути довільним, а підпорядковується певним принципам:

·     орієнтовна кількість слів у частині – два-чотири;

·     частина читається, як правило, один раз;

·     однорідні члени речення, по можливості, диктуються водночас та з відповідною інтонацією;

·     нижчим тоном і в прискореному темпі читаються порівняльні звороти, звертання, вставні слова, відокремлені члени речення;

·     окремою частиною може бути коротка підрядна або сурядна частина складного речення.

5.   Щоб віднайти правильний темп читання, вчителю слід орієнтуватися на  учня із середньою у порівнянні з іншими швидкістю запису. Як тільки він завершить запис прочитаного, можна читати наступний фрагмент речення.

6.   Слід ігнорувати намагання деяких учнів спонукати вчителя до багаторазового читання одного й того ж. В окремих випадках дати більше часу для запису складного фрагменту тексту.

7.   Після запису фрагментів речення читається повністю.

8.   Після написання всього тексту диктант читається повністю для остаточної перевірки записаного. Текст читається, як правило, ще повільніше, із паузами між реченнями, які використовуються учнями для  перевірки написаного.

9.   Час для самоперевірки не надається. Сумніви щодо правопису учні повинні вирішувати в процесі написання.

Підготовка до  Всеукраїнського конкурсу «Учитель року »

Специфікою конкурсів "Учитель року" останніх років було намагання відмовитися від шаблонних форм їх проведення, що дозволило більш повно виявити творчі здобутки педагогів і популяризувати їх із метою підвищення професійної майстерності. Це вимагає від його учасників, крім знання предмета, належного володіння інформаційно-комунікаційними технологіями, зокрема створювати власні блоги, працювати з тестовими системами тощо.

Щодо конкурсу "Учитель року – 2015", то він, з одного боку, став більш відкритим (всі охочі могли ознайомитися з матеріалами його учасників на їхніх персональних блогах), творчим, цікавим, а з іншого, виявив слабкі сторони в підготовці учасників та поданих ними матеріалів. Із метою уникнення допущених недоліків у майбутньому радимо звернути увагу на такі моменти:

·     Конкурс – це завжди пошук нових ідей, свіжих думок та креативних поглядів. І цією новизною має бути пронизаний висновок методичного об'єднання про педагогічну та методичну діяльність педагога. Результативність роботи, зокрема переможців конкурсів, олімпіад, МАН, краще показати  у формі діаграми за роками чи подати узагальнено в іншій формі, ніж перераховувати поіменно. Важливо продемонструвати досягнення учасника не лише на рівні навчального закладу, а й району (міста), області, України.

·     Найбільше турбот учасникам конкурсу завдав блог, оскільки потребував багато часу, знань і вмінь. Щоб зробити його презентабельним і читабельним, радимо продумати тематичні рубрики (обов'язкові рекомендувалися); постійно оновлювати, наповнюючи цікавим і різноманітним за тематикою контентом; для привабливості та інформативності розмістити окремі ґаджети. Члени журі, крім цього,  відстежували, як блог сприяв організації  урочної та позакласної навчальної діяльності учнів, як залучалися батьки до участі в навчально-виховному процесі, наскільки був комунікативним (запитання – відповіді), а контент – авторизованим.

·     Під час створення і захисту освітнього проекту радимо звернути увагу вчителів на такі моменти:

а) вид і форму проекту, адже від цього залежатиме його структура (пропонувався практико-орієнтований проект у формі розробки уроку);

б) мету створення (перевірялися знання типів та структури сучасного уроку);

в) використання сучасних підходів до навчання (особистісно орієнтованого, компетентнісного, діяльнісного);

г) застосування інтерактивних форм і методів;

ґ) комунікативний аспект (уникати читання розробки під час захисту проекту).

·     При проведенні майстер-класу учасник конкурсу повинен не лише презентувати свої досягнення, а й розкрити їх оригінальність, інноваційність. Великого значення слід надавати формі проведення, яка б захопила аудиторію, сприяла активізації діяльності, збудила інтерес і прагнення пізнати нове, оволодіти ним. Небезпека "провалу" майстер-класу криється у використанні відомих широкому загалу методів і прийомів роботи, видавання їх за новації. Результативність майстер-класу значною мірою залежить від уміння його автора бути безпосереднім, створити атмосферу невимушеності, співтворчості, зацікавлення. Часто спостерігається протилежне: скованість, прив'язаність до конспекту, дистанціювання від учасників, невміння керувати діяльністю.

Для визначення ефективності підготовки і проведення майстер-класу радимо враховувати наступні критерії:

Презентабельність – виразність інноваційної ідеї, вигідне вирізнення її серед інших.

Ексклюзивність – яскраво виражена індивідуальність, неповторність у представленні інноваційної ідеї.

Прогресивність – відповідність представлених ідей тенденціям сучасної освіти та методики навчання предмета, здатність автора не тільки до методичного, а й наукового узагальнення досвіду роботи.

Умотивованість – наявність прийомів і умов мотивації, залучення кожного до активної творчої діяльності щодо опанування нової ідеї.

Оптимальність – достатність використаних форм, методів і засобів, їх зв’язок із метою та результатом.

Ефективність – результативність пропонованих інновацій для кожного учасника майстер-класу: що конкретно це дає учасникам.

Технологічність – чіткий алгоритм заняття, дотримання структурних компонентів.

Артистизм – піднесений стиль, харизма, здатність до імпровізації, вміння  впливати на аудиторію.

Загальна культура – ерудиція, нестандартність мислення, стиль спілкування, культура інтерпретації.

·     Хвилювання в учасників завжди викликає конкурсне випробування з фахової майстерності у формі тестів за завданнями організаторів проведення відповідного туру. За результатами цьогорічного тестування радимо звернути увагу майбутніх конкурсантів на знання основ сучасної освіти (головні тенденції, підходи до навчання, функції вчителя), педагогіки (дидактика, процес навчання, освітнє середовище, освітні технології, метод, прийом тощо), психології (види темпераменту, індивідуальний підхід, типи сприйняття інформації, психолого-педагогічні ситуації тощо). Завдання цьогорічного конкурсу будуть розміщені на веб-порталі "Освіта Рівненщини".

·     Вирішальним при визначенні переможця традиційно на конкурсі є урок. Готуючи його, передбачливий учитель візьме до уваги також критерії, якими керуватимуться члени журі в оцінюванні уроку. Пропонуємо конкретизовані критерії, що значно допоможе в розробці та проведенні заняття.

Фахова компетентність: знання предмета, науковість.

Методична компетентність: а) мета і цілі уроку: повнота мети, конкретизація її в цілях, рівень досягнення; б) тип і структура: чіткість, змістовність і завершеність кожного з етапів; відповідність структури обраному типу; в) форми роботи: фронтальна, індивідуальна, парна, групова; г) види завдань: репродуктивні, частково-пошукові, проблемні, дослідницькі, творчі; ґ) технології, методи і засоби навчання, їх доцільність та інноваційність; д) організація самостійної діяльності учнів на уроці; е) формування предметних компетенцій.

Психолого-педагогічна компетентність: а) мотивація та активізація пізнавального інтересу учнів; б) рефлексія процесу та результатів навчання; в) підведення підсумків, оцінювання діяльності учнів: правильність, доцільність, види оцінювання; г) характер та обсяг домашнього завдання; ґ) роль учителя: ментор,  наставник, фасилітатор; д) раціональність використання часу на уроці.

Особистісні якості: а) культура мовлення, комунікативність; б) креативність; в) ерудиція; г) стриманість, емпатія.

Наголошуємо, що урок має бути суто авторським, інноваційним щодо підходів, технологій, методів і прийомів навчання.

·     Не варто недооцінювати самоаналіз уроку як конкурсний захід, у процесі якого оцінюється здатність учасника конкурсу до рефлексії власної діяльності. Помилковими є намагання окремих учасників переказати конспект уроку, тому що це свідчить про нерозуміння мети самоаналізу.

Із метою ефективного проведення самоаналізу проведеного уроку найперше слід пам'ятати, що від педагога очікують рефлексії його діяльності на уроці, розуміння причин успіху чи невдач. У ході кількахвилинного виступу вчитель аналізує досягнення поставлених цілей; мотивує доцільність обраних методів і прийомів роботи; виділяє найбільш вдалі фрагменти, цікаві відповіді учнів; коментує цікаві моменти, на які члени журі могли не звернути уваги; з'ясовує причини невдач, помилок, якщо такі були. Не потрібно боятися вказати на власні помилки: розуміння і визнання їх журі сприйме позитивно. Проте не варто акцентувати увагу на тому, що окремі завдання не вдалося виконати за браком часу. Некоректними вважаються посилання на непередбачений рівень підготовки дітей та інші «недоліки» класу.

Самоаналіз передбачає запитання до вчителя для отримання додаткової інформації про хід та результати діяльності його та учнів на уроці, про оцінювання власної діяльності тощо. До цього слід бути готовим.